Хімічний склад аланіту як індикатор флюїдного режиму формування Анадольської "дайки" (Приазовський мегаблок Українського щита)

Бельський В.М., Кульчицька Г.О., Возняк Д.К., Гречановська О.Є.

У роботі проаналізовано склад головних і другорядних компонентів в аланіті (ортиті) — рідкісноземельному силікаті із групи епідоту, який є головним рудним і породоутворювальним мінералом у потужній рудоносній жилі, розвіданій у Східному Приазов’ї та відомій як Анадольська аланітова "дайка". Аланіт з неї, так само як деякі інші знахідки аланіту в Приазов’ї, характеризується нестабільним вмістом головних елементів у межах одного рудопрояву, що відрізняє їх від рудопроявів Японської острівної дуги та ін. Особливо нестабільним є співвідношення Fе2+/Fе3+ як наслідок мінливої фугітивності кисню. Широкими варіаціями вмісту Н2О, СО2, Н2, СО, N2 відзначається склад летких продуктів піролізу анадольського аланіту. Виділені дві генерації мінералу — рання і пізня — відрізняються за вмістом летких домішок. Від ранньої до пізньої генерації зростає кількість води в продуктах піролізу, зменшується кількість СО2, збільшується величина співвідношень Н2О/Н2 і СО2/СО. У складі продуктів піролізу пізньої генерації зафіксований NО, вперше виявлений серед високотемпературних продуктів піролізу мінералів. За величиною Н2О/Н2 і СО2/СО жильна порода "дайки" і аланіт належать до максимально окиснених і не мають аналогів на Українському щиті. Зроблено висновок, що формування Анадольської рудоносної жили відбувалося на тлі значного зниження температури від  ≥850 (рання генерація аланіту) до <450 (пізня генерація) і 170—140   ºС (кварц), а також помірного зниження флюїдного тиску. Високий потенціал оксигену у середовищі мінералоутворення зумовлений малою глибиною формування "дайки" і лужною специфікою материнського флюїду.

 

Номер журналу: 

Ключові слова: 

Сторінка: 

50