Уран-свинцева ізотопна геохронологія гранітоїдів бердичівського типу Побужжя (Український щит) .

Степанюк Л.М., Пономаренко О.М., Петриченко К.В., Курило С.І., Довбуш Т.І., Сергеєв С.А., Родіонов М.В.

 

Гранітоїди бердичівського типу відомі в українській літературі під різними назвами: бердичівські, чудново-бердичівські граніти, біотит-гранатові гранітоїди або біотит-гранатові бластити. Вони найбільше поширені в межиріччі Тетерів — Пд. Буг — Случ, де перемежовуються з біотит-гранатовими мігматитами та гранат-біоти-товими гнейсами, віднесеними до березнинської товщі дністровсько-бузької серії. Літотипом для них є гранітоїди, поширені в Жежелівському кар’єрі, що знаходиться на правому березі р. Гнилоп’ять, південніше м. Бердичів. Для бердичівських "гранітів" властива багатомінеральна асоціація — гранат, кордієрит, біотит, плагіоклаз, калієвий польовий шпат (зазвичай ортоклаз), кварц та ільменіт. Час формування гранітоїдів бердичівського типу визначали класичним уран-свинцевим методом за монацитом у відділі радіогеохронології ІГМР НАН України та за допомогою іон-іонного мікрозонда  Shrimp-II за цирконом у Центрі ізотопних досліджень ВСЕГЕІ (м. Санкт-Петербург) із гранітоїдів Жежелівського та Іванівського кар’єрів. Монацити із лейкосоми в гранітоїдах Жежелівського кар’єру мають вік 2040,9 ± 2,6 млн рр. Для монацитів із гранітоїдів Іванівського кар’єру виявлена значна розбіжність у значеннях віку (за співвідношенням 207Pb/206Pb) від 2042 до 2020 млн рр., що може бути обумовлено декількома розірваними в часі процесами або одним, але досить тривалим процесом гранітоутворення. За результатами датування цирконів на іон-іонному мікрозонді, вік оболонок цирконів із "граніту" Жежелівського кар’єру складає 2041,9 ± 6,3 млн рр., практично такий же вік мають оболонки цирконів із лейкосоми — 2043,5 ± ± 5,8 млн рр., що повністю співпадає з віком, отриманим для монацитів. Для циркону оболонок гранітоїдів Іванівського кар’єру отримано два значення ізотопного віку. В одному кристалі зроблено два заміри оболонки: вік складає 2001 ± 12 млн рр. Для оболонок інших чотирьох кристалів отримано вік 2076,9 ± 7,8 млн рр. Таким чином, уран-свинцева ізотопна система монацитів і результати датування оболонок кристалів цирконів із "граніту" Іванівського кар’єру свідчать про декілька етапів прояву процесів гранітоутворення, що зазнали досліджені породи. Для реліктових ядер кластогенного циркону із "граніту" Жежелівського кар’єру отримано субконкордантні та конкордантні дати, які (за співвідношенням 207Pb/206Pb) лежать в межах 2081—2331 млн рр. Реліктові ядра кластогенного циркону із "граніту" Іванівського кар’єру також характеризуються субконкордантними і конкордантними, але в цілому ще молодшими датами, які (за співвідношенням 207Pb/206Pb) знаходяться в межах 2043—2165 млн рр., при цьому наймолодше ядро (2043 млн рр.) виявлено в кристалі, який має і наймолодшу (2001 ± 12 млн рр.) оболонку. Ці, досить молоді палеопротерозойські значення віку реліктових кластогенних ядер кристалів циркону із бердичівських гранітоїдів добре узгоджуються з отриманими раніше самарій-неодимовими ізотопними модельними датуваннями гнейсів березнинської товщі та бердичівських гранітоїдів і свідчать про палеопротерозойський (не древніше 2,10 млрд рр.) вік березнинської товщі.

Номер журналу: 

Ключові слова: 

Сторінка: 

51