Гайворонський рудопрояв калій-уранової формації: мінералогія, геохімія, час формування

Бондаренко С.М., Карли З.В., Степанюк Л.М., Сьомка В.О., Донський М.О., Сьомка Л.В.

Час формування апліто-пегматоїдних гранітів Гайворонського рудопрояву, визначений за  ізотопним співвідношенням 207Pb/206Pb в монацитах, становить 2035,4 ± 3,8 млн рр., що дозволяє відносити їх до побузького комплексу. Геохімічні дослідження показують, що найбільший вміст торію  і урану мають апліто-пегматоїдні граніти. Підвищений вміст Th  і U зафіксовано в біотитових та гранат-біотитових гнейсах, за рахунок гранітизації яких, вірогідно, утворилися апліто-пегматоїдні граніти. Вперше для докембрію Українського щита (УЩ) встановлена епігенетична урановорудна мінералізація в зонах тріщинуватості апліто-пегматоїдних гранітоїдів, яка по тектонічних розломах розповсюджується глибше 330 м. Цей факт свідчить, що процеси гіпергенних змін порід відбуваються не тільки на поверхні кристалічного фундаменту, але і на значній глибині в зонах тектонічних порушень. Уран відкладається у вигляді низькотемпературних оксидів  і гідроксидів по тріщинках, в яких поширені гідрослюдисто-карбонатні агрегати, оксиди заліза та марганцю. Окрім того, тут виявлений раніше не відомий у докембрії УЩ дуже рідкісний мінерал — коронадит. У складі уранової мінералізації вперше для УЩ встановлений мінерал скупіт, який виникає за рахунок руйнування настурану й уранової черні. Скупіт є характерним мінераломіндикатором для пошуків уранових родовищ інфільтраційного типу.

Номер журналу: 

Ключові слова: 

Сторінка: 

107