Вплив розміру частинок на магнетизувальний випал гематитового кварциту в атмосфері монооксиду вуглецю

Пономар В.П., Брик О.Б., Черевко Ю.І., Овсієнко В.В.

Визначено  вплив  розміру  частинок  окисненого  залізистого  кварциту на перетворення  гематиту на магнетит  у зв’язку  з  виготовленням  залізорудних  концентратів. Вихідний  зразок  представлений  гематитовим  кварцитом, який складається з гематиту і кварцу та має вміст Fe2О3 близько 57,6 мас. %. Гематитовий кварцит розділений на фракції: <0,05; 0,05—0,1; 0,1—0,16; 0,16—0,25; 0,25—0,4; 0,4—0,63; 0,63—1,0; 1,0—1,6; 1,6—2,5 та >2,5 мм. За допомогою методу магнітометрії показано, що намагніченість зразків після термічної обробки за 500 °C в атмосфері монооксиду вуглецю протягом 40 хв зростає з приблизно 1 до 35—60 а·м2/кг. Варіативність магнітних характеристик перетворених зразків залежить від ступеня перетворення гематиту на магнетит та загального вмісту Fe2О3 у вихідних зразках із різним розміром частинок. Також показано, що для гематитового кварциту із розміром частинок 0,25—2,5 мм і більше перетворення гематиту на магнетит відбувається не повністю, що може бути пов’язано  з  неповним  розкриттям мінералів  та формуванням шару магнетиту  на  поверхні  частинок  гематиту, який може ускладнювати подальшу реакцію. У цих фракціях кількість утвореного магнетиту зменшується від 80 до 60 мас. % зі збільшенням розмірів частинок вихідного гематитового кварциту від 0,25 до 2,5 мм. Для гематитового кварциту з різним розміром частинок здійснено перетворення в часовому  інтервалі 10—60 хв та показано, що  намагніченість  перетворених  зразків  значно  зростає  протягом  перших  30  хв  для  менших  частинок  та 40 хв для більших частинок гематитового кварциту. Подальше продовження термообробки до 50—60 хв не призводить до зростання намагніченості перетворених зразків. Константа швидкості процесу перетворення гематиту на магнетит для гематитового кварциту з меншим розміром частинок більше залежить від питомої поверхні, а для кварциту з більшим розміром частинок — від ступеня розкриття гематиту  і кварцу та можливого гальмівного впливу магнетиту, який утворився на поверхні частинок гематиту. Отримані дані є важливими для визначення оптимальних режимів магнетизувального випалу гематитових кварцитів.

 

Номер журналу: 

Ключові слова: 

Сторінка: 

19