Досліджено перетворення  гематиту  та  гетиту на магнетит шляхом обробки  водними розчинами  солей  заліза  і лугу  за  їх нагрівання. Процеси перетворення вивчено на прикладі  гетитової руди Керченського  залізорудного басейну, гетитової та гематитової руд Криворізького залізорудного басейну  і гематитового концентрату  із Кривого Рогу. До  вихідної подрібненої  сировини послідовно  додавали  розчин  солі  двовалентного  заліза  та  лугу  з подальшим нагрівом за температури 98 °С упродовж 30 хв.

Визначено  вплив  розміру  частинок  окисненого  залізистого  кварциту на перетворення  гематиту на магнетит  у зв’язку  з  виготовленням  залізорудних  концентратів. Вихідний  зразок  представлений  гематитовим  кварцитом, який складається з гематиту і кварцу та має вміст Fe₂О₃ близько 57,6 мас. %. Гематитовий кварцит розділений на фракції: <0,05; 0,05—0,1; 0,1—0,16; 0,16—0,25; 0,25—0,4; 0,4—0,63; 0,63—1,0; 1,0—1,6; 1,6—2,5 та >2,5 мм.

Вивчено процес відновлення  гематиту до магнетиту в  атмосфері монооксиду вуглецю в діапазоні  температури 300—700  °С  та  часу  термообробки  10—60  хв.  створено  експериментальну  установку,  за  допомогою  якої  було здійснено  перетворення  гематиту  на магнетит,  а  також  визначено  оптимальні  режими  роботи  цієї  установки. Вихідний  зразок  представлений  гематитовим  кварцитом  (криворізький  залізорудний  басейн),  складається,  в основному, з гематиту і домішок кварцу.

За допомогою методів мессбауерівської спектроскопії та магнітних вимірів вивчено кінетику "старіння" магнітовпорядкованих наночастинок, синтезованих нами методом гідротермічного осадження в атмосфері азоту, під час їх зберігання в умовах природного середовища протягом 1817 діб. Діагностовано фазовий склад синтезованого зразка і простежено його зміни протягом фіксованих термінів зберігання. Панівною фазою в складі синтезованих частинок, внесок поглинання якої в сумарний мессбауерівський спектр (МС) складає 89 %, є магнетит — феримагнетик і головний носій магнетизму.