У сієнітах Великовисківського масиву циркон перебуває в тісній асоціації з апатитом і мінералами рідкісноземельних елементів — бритолітом, аланітом, чевкінітом, що спричинило підвищений інтерес до цього мінералу. Кристали циркону дослідили методом рентгенофазового аналізу (рфа) з метою порівняти їх з цирконами азовського і яструбецького масивів, у межах яких відомі рудопрояви Zr і REE. Порівняння цирконів за параметром ОКР (область когерентного розсіювання) показало, що за ступенем структурної однорідності кристали із сієнітів Великовисківського масиву досить близькі до мінералу з Яструбецького масиву та відрізняються від Азовського. Разом з тим, за вмістом U + Th вони порівняні з останнім і відповідають найнижчій стадії опромінення. Характерною ознакою дослідженого циркону є наявність майже на усіх дифрактограмах рефлексу кварцу в області кутів 2θ = 26,5—27,5, а в області 2θ = 16—25 — дифузне розсіювання рентгенівських променів, яке зазвичай спостерігається для аморфних відмін SiО2. В цирконах азовського і Яструбецького масивів на даний час рефлексів кварцу не виявлено. Низький вміст актинідів у дослідженому цирконі не дає підстав вважати, що кварц у ньому утворився внаслідок розпаду радіаційно пошкодженого мінералу на складові оксиди, хоча аморфний siо2 і кристалічний ZrО2 можуть утворюватися під час відпалу метаміктного циркону. Причина низького ступеня кристалічності циркону вбачається в умовах кристалізації великовисківських сієнітів. Кристалізація циркону на тлі швидкого охолодження розплаву призвела до захоплення "неформульних" компонентів із подальшим їх витісненням в утворені внутрішні тріщини та за межі кристала у вигляді аморфної силікатної речовини. Нанокристали кварцу утворилися у залікованих тріщинах кристалів циркону як результат часткової розкристалізації аморфної речовини.