У сієнітах Великовисківського масиву циркон перебуває в тісній асоціації з апатитом  і мінералами рідкісноземельних елементів — бритолітом, аланітом, чевкінітом, що спричинило підвищений  інтерес до цього мінералу. Кристали циркону дослідили методом рентгенофазового аналізу (рфа) з метою порівняти їх з цирконами азовського і яструбецького масивів, у межах яких відомі рудопрояви Zr і REE. Порівняння цирконів за параметром ОКР (область когерентного розсіювання) показало, що за ступенем структурної однорідності кристали  із сієнітів Великовисківського масиву  досить  близькі  до мінералу  з Яструбецького масиву  та  відрізняються  від Азовського. Разом з тим, за вмістом U + Th вони порівняні з останнім і відповідають найнижчій стадії опромінення. Характерною ознакою дослідженого циркону є наявність майже на усіх дифрактограмах рефлексу кварцу в області кутів 2θ = 26,5—27,5, а в області 2θ = 16—25 — дифузне розсіювання рентгенівських променів, яке зазвичай  спостерігається  для  аморфних  відмін  SiО₂. В  цирконах азовського  і Яструбецького масивів  на  даний  час рефлексів  кварцу  не  виявлено. Низький  вміст  актинідів  у  дослідженому  цирконі  не  дає  підстав  вважати, що кварц у ньому утворився внаслідок розпаду радіаційно пошкодженого мінералу на складові оксиди, хоча аморфний siо₂  і кристалічний ZrО₂ можуть  утворюватися під  час  відпалу метаміктного циркону. Причина низького ступеня  кристалічності  циркону  вбачається  в  умовах  кристалізації  великовисківських  сієнітів.  Кристалізація циркону  на  тлі швидкого  охолодження  розплаву  призвела  до  захоплення  "неформульних"  компонентів  із  подальшим їх витісненням в утворені внутрішні тріщини та за межі кристала у вигляді аморфної силікатної речовини. Нанокристали кварцу утворилися у залікованих тріщинах кристалів циркону як результат часткової розкристалізації аморфної речовини.