Історія і діяльність

Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення імені М.П. Семененка Національної Академії наук України (до 1993 р. – Інститут геохімії і фізики мінералів (ІГФМ), до 2006 – Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення) був створений 9 січня 1969 р. на базі Сектору геохімії, мінералогії, петрографії, корисних копалин і Сектору металогенії Інституту геологічних наук Академії наук УРСР з метою вивчення складу і еволюції літосфери; виявлення закономірностей формування і локалізації родовищ корисних копалин; розробки геохімічних, мінералогічних і петрологічних критеріїв прогнозування і пошуків родовищ і рудопроявів; синтезу мінералів і виявлення нових видів мінеральної сировини.

18 лютого 1993 р. у зв’язку з посиленням рудно-металогенічного напрямку Постановою Президії АН України Інститут геохімії і фізики мінералів було перейменовано в Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення (ІГМР).
 
7 грудня 2006 р. рішенням Президії НАН України (Постанова № 326) інституту присвоєно ім’я засновника і першого його директора академіка НАН України М.П. Семененка.
 
Основними напрямами наукових досліджень інституту відповідно до Постанови Президії НАН України № 180 від 26.09.2012 є:
– геохімія процесів породо- і рудоутворення, пошукова геохімія та геохімія довкілля;
– регіональна та генетична мінералогія, фізика мінералів, наномінералогія;
– петрологія ендогенних процесів;
– геологія, металогенія та прогнозування родовищ корисних копалин України.

Інститут – єдиний в системі НАН та провідний в Україні науковий центр з визначення віку гірських порід ізотопними методами та вивчення ізотопного складу важких радіоактивних елементів. Наукові інтереси зосереджені на з’ясуванні закономірностей розміщення і відкриття нових родовищ чорних, кольорових, благородних, рідкісних металів, радіоактивних елементів, потенціал яких є в докембрії Українського щита (УЩ) та його обрамленні; впровадженні геохімічних методів пошуків у практику геологорозвідувальних робіт; дослідженнях у галузі фізики мінералів, термобарогеохімії, біомінералогії.

Над виконанням завдань, що стоять перед Інститутом, працює 11 відділів: геохімії ізотопів і мас-спектрометрії; радіогеохронології; пошукової та екологічної геохімії; геохімії техногенних металів та аналітичної хімії; регіональної та генетичної мінералогії; оптичної спектроскопії і люмінесценції мінералів; фізики мінеральних структур та біомінералогії; проблем алмазоносності; петрології; геології та хроностратиграфії докембрію; геології та геохімії рудних родовищ.

Зусилля колективу інституту направлені, головним чином, на вивчення речовинного складу геологічних утворень в ряду ізотоп – елемент – мінерал – порода – породні асоціації – рудні формації. Ці дослідження є головним елементом у розкритті закономірностей розміщення корисних копалин, зокрема в докембрійських утвореннях.

При інституті створений Центр колективного користування приладами „Мас-спектрометричний центр твердофазного, газового ізотопного та мікроелементного аналізу”.

Спеціалізована вчена рада інституту приймає до захисту дисертації на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата геологічних наук за спеціальностями “геохімія”, “петрологія”, “мінералогія, кристалографія”.

Вирішенню питань розкриття потенціалу рудоносності Українського щита сприяли наукові школи, які існують і розвиваються в Інституті: петрологічна (заснована акад. В.І. Лучицьким, проф. М.І. Безбородьком і чл.-кор. АН УРСР І.С. Усенком); ізотопної геохімії і геохронології (заснована акад. АН УРСР М.П. Семененком і чл.-кор. АН УРСР Є.С. Бурксером); регіональної, генетичної мінералогії і фізики мінералів (заснована акад. АН УРСР Є.К. Лазаренком, акад. АН УРСР О.С. Поваренних і чл.-кор. АН УРСР І.В. Матяшем); літології і пошукової геохімії (заснована акад. АН УРСР Л.Г. Ткачуком і д. геол.-мін. наук, проф. Є.І. Куковським).

З 1979 р. інститут видає "Мінералогічний журнал", а з 2003 р. відновлено видання збірника наукових праць "Геохімія та рудоутворення".

Засновником Інституту та його першим директором був академік АН України Микола Пантелеймонович Семененко - видатний учений у галузі петрології, геохімії, геохронології і рудоносності докембрію.

З 1997 року до 2008 р. інститут очолював академік НАН України Микола Петрович Щербак - вчений у галузі петрології, мінералогії та ізотопної геохронології докембрійських формацій, заслужений діяч науки і техніки України, двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.

З 2008 р. директор інституту - член-кореспондент НАН України Пономаренко Олександр Миколайович, фахівець у галузі ізотопної геохронології та геохімії ізотопів.