Біотитові і гранат­біотитові гнейси значно поширені в долині р. Пд. Буг від м. Гайворон до м. Первомайськ. Вони описані в розрізах бузької серії, тиврівської, зеленолевадівської товщ дністровсько­бузької серії, де їх вважають стратигенними  утвореннями. За  нашими  спостереженнями, більшість біотитових і  гранат­біотитових гнейсів утворилась у результаті структурно­мета морфічних перетворень піроксенових плагіогнейсів і ендербіто­гнейсів, які супроводжувалися кремній­калієвим метасоматозом. Класичним уран­свинцевим ізотопним методом датовано монацити із біотитового гнейсу (метасоматиту), який у вигляді пластоподібного тіла залягає серед ендербіто­гнейсів у північному борту східної частини кошаро­олександрівського кар’єру. Вік монациту — 2026,5 ± 2,6 млн рр. У правому борту р. Пд. Буг в районі с. Зелена левада поширені різною мірою калішпатизовані та мігматизовані біотитові плагіогнейси, часто гіперстенвмісні, серед яких трапляються невеликі тіла гранітів. Монацит у слабко калішпатизованому плагіогнейсі кристалізувався 2031,5 ± 6,7 млн рр. Тому, практично одночасно з утворенням монациту в граніті — 2029,3 ± 2,1 млн рр. Тому. Вік плагіогнейсу св. 6546, інт. 203—349 м, родовище майське, визначали  за  "дорогоцінним" цирконом і за  монацитом. Кристали "дорогоцінного" циркону кристалізувалися  2918 ± 7 млн рр. Тому в результаті структурно­метаморфічного перетворення порід в РТ­умовах гранулітової фації. Монацит кристалізувався значно пізніше "дорогоцінного" циркону — 1979,4 ± 1,7 млн рр. Тому. Таким чином, біотитові гнейси середнього Побужжя, які нині помилково відносять до стратифікованих утворень, були сформовані в палеопротерозої 2,03—1,98 млрд рр. Тому, у результаті структурно­метаморфічних перетворень плагіогнейсів (ендербіто­гнейсів), що супроводжувалися процесами кремній­калієвого метасоматозу.